Одного чудового серпневого вечора, гаряче дискутуючи кодлом на яхті, ми подумали, що було б не зле провести родинно-кодлову мандрівку до якихось горбів. Трохи поміркувавши, ми обрали Високі Татри, а датою проведення – 1-4 жовтня 2020 року.

Місцем зустрічі і проживання ми обрали мальовниче польське містечко Закопане. Але для кожного з нас мандрівка почалась трохи раніше.

Оскільки наші хвости розкидані тереном всієї Польщі, ми домовились, що добиратись будемо невеликими групами. ГНМ Роман Маленький з дружиною Соломією з Колобжегу заїхали до ПТЧ Петра Бурди аби забрати його і його пасію Аліцію зі Ґданська, і вже вчотирьох рушити до місця збірки.

З іншого ж краю Республіки, ГНМ Захар Скляр рушив із Любліна до Варшави, аби з ЛЧ Ростиславом Ходоровським, його пасією Хенрікою і ЧНЯ Романом Жолобко сісти до машини і на всіх парах мчати трасою до Закопанего.

І ось після довгої дороги, фаміліянти зустрілись! Неможливо передати весь спектр емоцій, які опанували кожного з нас, адже такі зустрічі для нас дуже рідкісні, через наше географічне розташування. Познайомившись з пасіями і дружинами, ми поїхали на закупи продуктів на наступні дні. День закінчувався у дружній атмосфері і неспішній розмові.

Наступного ранку, завантажившись до машин, ми поїхали підкорювати Litworowy Staw Białowodzki, що знаходиться у Словаччині. Підйом був відносно не важкий, проте краєвиди, які нам відкрились, були варті того. Став знаходиться на висоті у 1863 метри над рівнем моря і це чудово. Кам’янисті схили і майже повна відсутність рослинності нам постійно нагадували про висоту, на якій ми знаходились. Не зважаючи на холодний вітер, ми чудово провели час біля цього озера.

Після маленької фотосесії, ми почали неспішно спускатись до нашого транспорту. Після смачної вечері мав настати вечірній відпочинок, проте кожен фаміліянт відчув голос Лісової Премудрості, який стверджував, що сьогодні має щось статись. Підкорившись її голосу, ми направились до лісу, де відбулось переведення ГНМ’ів Романа Маленького і Захара Скляра на ступінь Потерчат. Фамілія собі Ґратулює! По поверненню до готелю нас чекала святкова вечеря, настільні ігри і приємна компанія наших пасій.

В суботу кодло вимушено розділилось. Сильні та витривалі – Петро, Роман, Ростислав і Соломія вирішили підкорити наступну вершину, а саме Szpiglasowy Wierch (2172 м.) – вершина що розташована на кордоні Польщі та Словаччини. Там їх очікував сильний вітер, настільки сильний, що та хребті один з поривів вітру зірвав з голови Романа його кепку. Уже внизу ми дізналися, що пориви вітру в той день доходили навіть до 100 км/год. А в той час, команда Слабачків у складі: Романа Маленького і Захара Скляра, разом з Хенрікою і Аліцією вирішили пройтись околицями Закопаного і піднялись на Губалувку, щоб насолодитись краєвидами і чашечкою кави.

Після того, як дві групи об’єднались і повечеряли, ми пішли до сауни і басейну, де у невимушеній атмосфері ми провели решту вечора.

А вже на ранок, після прощання і побажань гарної дороги, ми всі роз’їхались по своїх домівках. Адже попереду був новий насичений робочий тиждень і далека дорога додому.