Буває, спакувати наплечник на пластовий табір непросто. Зазвичай неабияких зусиль потребує скрутити залишений з учора каремат, але тут інше – ти пакуєшся з надією, що понад 6 годин доведеться їхати за кермом аж в Харків і добре, якщо хтось хоча б кине правильну кількість цукру в твоє лате. Поїздку на Свято Весни Харківської округи ми чекали місяць, а останній тиждень щодня обговорювали у фейсбучному чатіку як Лісовим Чортам втримати фасон.

Свято Весни, хто не знає, це такий собі міні-табір. За три дні пластуни мають підготувати місце для табору, розставити намети, збудувати кухню, лятрину (по-нашому це туалет), виготовити й глибоко вкопати щоглу тощо. Хтось будує таборові споруди і при тому всьому залишається трохи часу побавитися й повчитися. Завдяки злагодженому і відпрацьованому вже понад 100 років механізму, збій трапляється рідко – кожен добре знає, що робити.

Дорога з Києва до Харкова під запальні хіти 90-х промайнула досить швидко. Пекуче сонце і балакучі попутники не давали заснути навіть на найрівніших ділянках і без того непоганої траси. “Ви прибули на місце призначення” – голосом небайдужої панянки промовили гуглкарти в самому центрі Дергачівського району Харківської області. Ще якихось три кілометри нетрями лісу, і, бува, думалось, що до Києва поїдемо якщо не евакуатором, то точно вечірнім Інтерсіті+. Залишки дороги на 100-метровому відрізку до табору зійшли з учорашнім дощем і тим, хто приїхав заздалегідь, ми щиро не позаздрили.

Кожен пластовий табір має свою легенду. Тема цьогорічного під Харковом – “Хоробре серце”. Цікаво чому? Запитайте понад 120 учасників. А зараз їм слово і пошана організаторам, які зробили триденне свято.

“Мені особливо сподобалася та свобода, котру нам надали. Провід класний: веселий бунчужний, котрий любить обійматися, але коли треба суворий, комендантка, котра завжди посміхаєтся”, – каже пластунка-учасниця Марія Маслова.

Перше, що зробили Лісові Чорти – провели інтелектуальний змаг.

“Такої концентрації східних пластунів на метр квадратний ще ніхто не бачив! Ніколи не забуду, як дівчата потайки зібрались їсти ХАЛЕПУ на кухні, провід в кілтах і сотні тисяч комарів”, – ділиться враженнями після табору пластунка Ліза Гурова.

Переможці отримали символічні подарунки від Фамілії – теплі флісові коцики “Пекельний Чорт”, а також чортиків – за правильні відповіді на питання.

“Тільки знявши підбори, краватки, шкільну форму та з’єднавшись з природою, ти розумієш наскільки ти вільна людина. Хто ти є насправді”, – каже таборовий лікар Тетяна Єфименко з Антрацита.

Провели теренівку, під час якої одна команда гасила вогонь іншої.

Ну і делікатно підсумуємо вир вражень словами керівника акції (по-пластовому Коменданта) Ірини Голубєвої: “Приїзд Лісових Чортів на Свято Весни Харківської округи став одним із найяскравіших моментів. Веселі гутірки і теренівка із роздачею брендових подарунків, а також неперевершана запальна Ватра надовго залишаться в пам’яті і Хоробрих Серцях учасників і учасниць. Провід і старшина точно збереже згадку про нічне after party після алярму)))). Дякуємо вам, чекаємо на нову зустріч!)))”.

Будьмо відверті, вау-ефекту з першої хвилини у кожного із нас не було. Пластуни не вирили гіперлуп і вже точно не готували ракету до запуску на Марс. Зате зробили повноцінний якісний пластовий табір у місці, де якихось років 3 тому про організацію чули хіба що з телевізора. Такі табори ми бачили з десяток і цей за побутом не поступався жодному із них. А вразило нас те, з яким запалом в очах юні пластуни гралися в гру “Життя в природі”. У Львові чи Києві, Івано-Франківську чи Луцьку, Пласт все ж трохи інший – за ідеальними одностроями і відмінним знанням тонкощів юнакування, дуже часто людина з геть іншими турботами і життєвим досвідом. Діти з Харкова, Сум, Сєверодонецька і Краматорська неабияк надихають і, мабуть самі того не усвідомлюють, але потужно заряджають оптимізмом. Так і хочеться туди ще не раз з’їздити.

P.S. Усі фото можете переглянути нижче або завантажити архівом (лише до 30 травня).

Щиро,

Артем, Вадим, Андрій, Данило