Біжимо, щоб не забути!

Чи часто ви відчуваєте, що ви чогось не готові зробити, не можете або недостатньо сильні? Ці нав’язливі думки у наших головах затьмарюють істинну правду: можливо все, лиш варто забажати. Ми неодноразово чули ці слова від своїх рідних, друзів та викладачів. Тут важливою деталлю є не тільки бажання, а й готовність діяти. В моєму випадку це були тренування.

Пробігтись ввечері для мене спочатку було розвагою, а вже потім незначним викликом, щоб повторювати це дедалі частіше. Насправді, напівмарафон значною мірою не різниться від вечірньої пробіжки, хіба що кілометражем. Ще 2 роки тому у своєму записнику поставив за ціль пробігти 21 кілометр.

Тому цієї весни без вагань придбав квиток на вже традиційний 4 Забіг Пам’яті ім. Ігоря Брановицького від ГО «Українська Академія Лідерства».

Ігор Брановицький герой з великої літери, що загинув у бою за Донецький аеропорт, не схиливши голову перед ворогами. Ніна Брановицька, його мати, розказувала, як ще змалку Ігор любив допомагати іншим і ця риса в нього закарбувалась аж до смерті. Екс-президент України нагородив матір загиблого героя орденом “Золота зірка”, що вважається найвищим ступенем відзнаки в Україні.

Цей забіг для мене є не простою подією, оскільки ще 2 роки тому я був координатором цього проекту від студентів, що навчались у академії і ми організували зі своєю командою другий по рахунку забіг.

Щоправда, ми тоді займались лише організацією, а пробігти домовились найближчим часом. Забіг організовується для усіх тих, хто воліє не тільки кинути собі виклик і пробігтись у святковий весняний день. Попри це, протягом усієї дистанції бігти і думати, як це бути справжнім українським воїном, готовим віддати життя за Батьківщину.

У цьогорічному благодійному забізі взяло участь близько 300 людей. Учасниками були діти та їхні батьки, представники різних спортивних клубів та громадських організацій і ветерани АТО, побратими Ігоря, які щороку підтримують ініціативу пробігтись, щоб не забувати про своїх товаришів.

Саме тому і основне гасло забігу «Біжимо, щоб не забути!». Дуже часто ми стикаємось з щоденною рутиною і забуваємо про важливі подвиги наших предків і сучасників, тому біг один із найкращих методів, щоб тримати їх у нашій з вами пам’яті. Оскільки біг це рух, а рух – життя, рухаймось, щоб не тільки жити, а й шанувати те, що нам дали можливість жити і бути вільними та свобідними.